Соціально-політичні конфлікти: а) війна як крайній прояв політичного конфлікту; б) тероризм, види терактів. Криміногенна обстановка в Україні. Соціальні небезпеки: алкоголізм, куріння. Природно-соціальні небезпеки – епідемії, соціальні хвороби, наркоманія, СНІД. Природно-техногенні небезпеки: кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості грунтів, виникнення пустель. Література: 1) Е.П.Желібо, Н.М.Заверуха, В.В.Зацарний “Безпека життєдіяльності” с.191-225. 2) В.С.Джигерей, В.У.Житецький “Безпека життєдіяльності” с.221-225. 1. Соціально-політичні небезпеки Соціально-політичні небезпеки досить часто виникають при соціально-політичних конфліктах. Джерелами конфлікту є: соціальна нерівність, яка існує в суспільстві, та система поділу таких цінностей, як влада, соціальний престиж, матеріальні блага, освіта. Конфлікт – це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра суперечка, ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та складу учасників.
Існує дві форми перебігу конфліктів: відкрита – відверте протистояння, зіткнення, боротьба; закрита, або латентна, коли відвертого протистояння нема, але точиться невидима боротьба. а) Війни Війна – це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова – крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами. Найбільша кількість жертв через політичні причини є наслідком війни. Так, за час другої світової війни в СРСР (1941-1945) загинуло близько 55 млн. осіб, було повністю знищено 1710 міст та 70 тисяч селищ. Під час в’єтнамської війни в 1960-ті роки було вбито близько 7 млн. місцевих мешканців і 57 тисяч американців. Окрім загибелі людей і великих руйнувань, військові дії завдають величезних збитків навколишньому середовищу. У ХХ ст. військові дії проводились доволі активно. За приблизними даними, з часу закінчення Другої світової війни в локальних військових конфліктах загинуло 22-25 мільйонів осіб. Наведемо приклади локальних військових конфліктів середини та кінця ХХ ст. Це війна у В’єтнамі, воєнні дії в Афганістані, вторгнення Іраку в Кувейт, війна в Руанді, військовий конфлікт в Югославії, війна в Чечні та низка інших “малих” війн. Кожна з них принесла людські втрати, біль та страждання тисячам і тисячам сімей, окрім того супроводжувалась глибоким руйнуванням біосферних структур. б) Тероризм Тероризм (від лат. terror – страх, залякування) – це форма політичного екстремізму, застосування на йжорстокіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, для досягнення певних цілей. Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики. Тероризм – антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил. Він може застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей мафіозними структурами, кримінальним світом. Існує три основних види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний. Найбільш поширеним у світі терористичними актами є: - напади на державні або промислові об’єкти, які призводять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили; - захоплення державних установ або посольств (супроводжується захоплення заручників, що викликає серйозний громадський резонанс); - захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація – звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація – вимога викупу)/; - насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в пропагандистських цілях); - викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення політичних поступок або звільнення в’язнів; форма самофінансування); - політичні вбивства (це один з найбільш радикальних засобів ведення терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні звільнити народ від тиранів)...